Як мультиварка стала моїм найкращим другом
 
Раніше мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я могла спалити яєчню або зварити макарони в кашу. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
 
Перші два тижні я боялася її навіть увімкнути. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче щось із космічного фільму. Але їсти хотілося завжди, і одного вечора я вирішила ризикнути.
 
На тут знайшла найпростіший рецепт "Ліниві голубці". Назва мене підбадьорила. Я кинула в чашу фарш, капусту, рис і залила все томатним соком. Активувала кнопку "Гасіння" — і затамувала подих.
 
За годину по квартирі рознісся аромат, що чоловік визирнув із кімнати в подиві: "Це ти сама приготувала?".
 
Коли я підняла кришку, то не повірила своїм очам. Це була справжня страва! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми з'їли все за півгодини.
 
Тепер ми з мультиваркою - друзі. Вона не зважає на мою недосвідченість: страви виходять ідеально, без мого контролю і не стріляє олією. Я навчилася розуміти її мову — мову таймерів і режимів. І хоч друзі кепкують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.